23:25 70 років Перемоги у серцях поколінь | |
70 років Перемоги у серцях поколінь
Все далі і далі відходить від нас та далека, жахлива війна, яка принесла стільки горя на українську землю, засіяла розпачемта бідою, змінила історію народів. Другої світової, про тих, хто не вижив, і про тих, хто дожив до Перемоги, – наша сьогоднішня розповідь,наша шана, наша пам’ять. Людська пам’ять має свої межі. Людина може забути щось, однак усі не можуть Друга світова війна почалася 1 вересня 1939 р. з попередньої злочинної змови керівництва двох країн-агресорів - фашистської Німеччини та більшовицько-комуністичного Радянського Союзу. Того вікопомного вересневого дня гітлерівська Німеччина напала на мирну Польщу. Ця іскра швидко перетворювалася у світову пожежу.А вже 17 вересня 1939 року Сталінська радянська імперія, що важким чоботом розтоптала Наддніпрянщину, під лицемірним приводом порятунку Західної України від німецьких фашистів кинулася й собі звіряче шматувати Польщу, до складу якої на той час входили західноукраїнські землі... Остерігаючись подальшого наступу сталінської Червоної Армії, Гітлер ударив першим. Сталося це недільного ранку 22 червня 1941 року. У вогняному смерчі Другої Світової війни запалала вся Україна... В цей день до вас я звертаюсь, Серцем промовляю: Залиште на годину щоденні турботи, Згадайте чоловіка, товариша, дідуся чи брата, Дружину, сестру чи посивілу матір - Усіх, хто кував Перемогу й загинув За вас і за мене, За всю Україну… Ми не повинні, не маємо права забути те, що відбулося 70 років тому: якою ціною завойовано мир, чому нам пощастило народитися вільними людьми, кому ми повинні дякувати за це… Велика вдячність усім, хто кував Перемогу, пам’ять про цих людей ми пронесемо у своїх серцях В лихоліття війни було втягнуто 67 держав, 80 % населення земної кулі. Друга Світова тривала довгих 6 років. Вона пронеслася над величезними територіями Європи, Азії й Африки, охопила простори всіх океанів. У цій війні загинуло близько 60 млн осіб, не говорячи вже про поранених і тих, хто пропав безвісти. Лихо й страждання, які пережилилюди, незмірні. «Хвилинка спогадів» … Старенька мати йде до свого сина… Гранітні плити плачуть під ногами, Стукоче серце в грудях, ниє спина. - Як важко було у часи розлуки Без тебе жити і без твого тата… Тече сльоза і падає на плити. Зі стелі очі дивляться хлоп’ячі. Їм тільки жити, жити і творити, Вони ж навік залишаться дитячі. Стоїть старенька й плаче, ні – ридає… Стоїть старенька жінка-мати на могилі, Від чоловіка, сина погляд відвести не в силі, А вони довічно житимуть у сні. Вони приходять в материне серце - В боях полеглі воїни-сини… | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |